m

To date, anorexia is considered to be the most lethal mental illness, the death rate varies from 15 to 25%. The number of cases has increased 10-fold over the past 5 years and cases of illness among 10-11 year olds have long been considered common. One of the Russian-speaking communities, which promotes and cultivates extreme thinness, has 4 million subscribers and their number is constantly growing. This is not surprising because our consciousness is being violated by bright, unambiguous, very specific images coming from literally everywhere that do not leave room for maneuver: being perfect is no longer a privilege of movie stars; it found a way to small apartments, universities and schools, it destroys the lives of people, and what’s the most menacing – the children.

There are many factors that contribute to all of this and undoubtedly it would be wrong to name only one, but nevertheless I would like to focus on the inner necessity of a modern man to measure up to the ideal, the very ideal that is slipping away as we approach it. Beauty magazines, tabloids, fashion industry and social networks promote an overly critical attitude to ourselves and our appearance, reinforced by the perfect-looking TV stars, fashion bloggers etc. It became common to emphasize it, discuss, admire it and look for imperfections. People with anorexia are often condemned, accused of being stupid and having nothing to do in life, they are not understood or accepted.

Studying the nature of anorexia, the artist cannot be objective because she has experienced such an eating disorder and to this day is in a constant struggle with herself. But at the same time this project is about feelings and sensations and its main mission is to shift the focus from condemnation to understanding. Since about 97% of Anorexia Nervosa cases are women and girls of different ages, like the artist herself, the project has become very feminine. It is a sincere story of many women about what and why they have experienced or are experiencing with an afterword of the artist. This project is about different feelings: pride and joy, bitterness and despair, self-torture, envy, shame, fear and loneliness, it’s about seeking help and trying to regain oneself. This is a project about what women feel about their appearance in the modern world and how much they have to blend in, in order not to be condemned by themselves and the others.

“Pride” is a mini-display of photographs, an attempt to comprehend the aesthetics of Anorexia Nervosa, to ask what feelings the viewer really feels when looking at these images. (All images are taken from open sources or shot from the computer screen and do not violate copyrights).

“Shame” – abstract works in mixed technique on pages of a Czech cookbook from 1960. Each work is a silent cry, visualization of relations with the surrounding world and food through the prism of anorexia.

“Anger” – a performance where a female body will be presented as a material for consideration: what does it mean today to be a woman and why actually being naked and having the feeling of being naked may no longer have a difference. The performance will be a kind of therapy for the artist and will serve as an action against the habitual self-torture that millions of women around the world are engaged in.

Special thanks for helping to prepare the project: Lesia Lyndova, Erica Komendant, Elizabeth Ptica, Natalia Naumova

УКР
«Анорексія. Проект-дослідження»
На сьогоднішній день анорексія займає перше місце за смертністю серед усіх психічних захворювань, летальність становить 15-25% , кількість тих, хто захворів за останні 5 років збільшилась в 10 разів і все частіше допомога стає потрібною дітям 10-11 років. Одна з російськомовних спільнот, що пропагандує і культивує екстремальне схуднення наразі має 4 мільйони підписників і їх кількість постійно зростає. Це не має дивути, адже звідусіль нашу свідомість гвалтують яскравими, однозначними, дуже конкретними образами, що не залишають місця для маневру: необхідність бути ідеальним – вже не привілей супер-зірок; він дістався в малометражні квартири, університети та школи, він руйнує життя людей.

В цьому проекті автор хоч зупинитись на аспекті внутрішньої необхідності для сучасної людини відповідати ідеалу, саме тому ідеалу якого не існує, який віддаляється, коли до нього наближаєшся. Глянцеві журнали, таблоїди, фешн-індустрія, соціальні мережі пропонують надзвичайно критичне ставлення до себе, свого зовнішнього вигляду, до того як виглядають оточуючі. Ми звикли зосреджувати на цьому підвищену увагу, обговорювати, шукати недоліки або ж захоплюватись. Людей, що страждають на анорексію досить часто засуджують, звинувачують у тому, що їм нема чим зайнятись в житті, їх не розуміють і не сприймають. Вивчаючи природу виникнення анорексії художниця не може бути об’єктивним, оскільки сам пережив подібний розлад харчової поведінки і до цього часу постійно знахоодиться в боротьбі, але цей проект про почуття, відчуття і його основна місія – змістити фокус з осуду на розуміння. Оскільки 97% відсотків випадків Anorexia Nervosa це жіноча стать: жінки і дівчата різного віку (як і сама художниця) – проект було зроблено дуже фемінним, він складається зі щирої розповіді декількох жінок про те що вони пережили (або переживають) і післямови художниці. Це проект про почуття різного типу: радості і гордості, розпач, заздрість, сором, самознищення, страх, самотність, про пошуки допомоги і спроби повернути себе. Цей проект про те як почуваються жінки відносно своєї зовнішності в сучасному світі і як сильно доводиться мімікрувати, щоб не бути заседженою спільнотою чи самим собою.

“Гордість” – мінівиставка фотографіі, спроба переосмислити естетику Anorexia Nervosa, поставити собі питання, які насправді почуття виникають у глядача, коли він дивиться на ці зображення. (Всі використані зображення було взято з відкритих джерел, або перезнято з екрану комп’ютеру і вони не порушують жодних авторських прав).

“Сором” – абстрактні роботи в змішаній техніці, що виконані на аркушах зі старої чеської кулінарної книги 1960 року. Кожна робота – німий крик, візуалізація відносин з оточучим світом та їжею крізь призму анорексії.

“Гнів” – перформанс, де жіноче тіло представлено як матеріал для роздумів про те, що сьогодні означає бути жінкою і чому поняття “бути голою” и “відчувати себе голою” вже не мають такої великої різниці. Перформанс, що для художниці буде своєрідною терапією і буде слугувати акцією проти звичного морального самознищення, яким займаються жінки по всьому світові.
Спеціальна подяка за допомогу при реалізації проекту: Олесі Линдовій, Наталії Наумовій, Еріці Комендант, Єлизаветі Птиці.